Спогади про минуле, або "Веселі Боковеньки" в період 1980-1989 роки.

Розповідь десята

Яка ж цікава історія парку! Вкотре вже її читаю. Декілька рядків із першоджерел .
Н. Давидов для виконання свого проекту і виконання робіт запросив дуже відомих фахівців: видатного теоретика і практика садового мистецтва з Санкт-Петербургу, автора капітальної праці «Витончене садівництво і художні сади» Арнольда Регеля і відомого художника-пейзажиста з Одеси Іполіта Владиславського-Падалко, а також губернського лісничого А. Яцкевича і вклав в будівництво всі свої гроші – більше мільйона рублів.
Г.М. Ямщиков в статті «До біографій паркових будівельників рубежу ХIХ–ХХ століть» цитує А. Ліненко: «З весни 1889 року щодня можна було бачити у всяку погоду, як годинами бродили, стояли, обговорювали кожен горб, улоговинку, схили балок, низовинні місця річки Веселі Боковеньки. Н.Л. Давидов з І.В. Владиславським-Падалко були невідступними. У 1891 році І.В. Владиславський-Падалко закінчує проект парку в 10 десятин, а до цього часу була закладена школа вже для дерев і чагарників, збудована оранжерея, почалося викорчовування старого фруктового саду батьківського».
Ось так все починалося.
Найбільше ми спілкувалися з своїми сусідами, адже з ними ми були і на роботі і поза роботою. В нашому будинку жили 4 сімї – Бадалові, Мамушкіни, Мушики і ми. Будинок був великий. Квартири на два рівні зі всіми зручностями. Опалення було місцеве дровяне, холодна вода підведена в кухню і ванну . Для підігріву води використовували титан на дровах. Так ось, нашими першими сусідами в той час (1981 рік) були Мамушкіни , а за ними – ближче до центру проживали Бадалови, а ще дальше -Мушики.
Сьогодні хочеться згадати нашу сусідку Асю Абрамівну Бадалову. Вона обіймала посаду секретаря директора станції - Павла Петровича, свого чоловіка. Це була наша добра порадниця в сімейних ситуаціях і помічником у вирішенні проблем, що виникали не так вже і рідко. Надзвичайно Ася Абрамівна любила діток. Це неможливо описати словами. Вона із материнською любовю відносилася і до Сергійка Мамушкіна, і до нашої Галочки, і до Максимчика Мамушкіна, і до нашої меншенької Анічки.
Ася Абрамівна була чудовою господинею і любила готувати національні страви – грузинські блюда. До цього часу ми готовимо чимало страв за рецептами Асі Абрамівної, так і звуться ці фантастичні рецепти – “від Асі Абрамівної”.Я і зараз памятаю смак чурчхел, що готувалися на кухні Бадалових.
В сімї Бадалових було двоє дітей – старший син Константин і менша дочка – Сусунна. Зараз Константин працює керівником опорного пункту Веселих Боковеньок, а Сусанна живе з сімєю в Грузії.
Живучи вже в Харкові, страшна звістка прийшла з Веселих Боковеньок – Асі Абрамівної не стало. Вічна їй память та царство небесне.

На світлині: Сусіди зібрались на День народження доченьки Ані . Вдалині посередині за столом Ася Абрамівна.За столом праворуч -Валерій Шевченко (сусід) - царство йому небесне, а ліворуч - Константин Бадалов. Травень1988 року