Добавлено (14.09.2008, 22:41)
---------------------------------------------
::
"ГОЛУБИ"
Я смотрю на одичавших голубей
Как они клюют засохшый пирей,
Как пархают они от людей
Поднимаясь ввысь над крышей,
Где же голуби вы типерь живете
Кому воркотливую песню поете,
Как удаеться вам выживать
И так свободно всюду летать,
Одичавшие голуби в небе летают
Чистое небо собой наполняют
О мире без войн напоминая
Свободно меж волнами ветра пархая

Добавлено (14.09.2008, 22:58)
---------------------------------------------

" МИМОЛЕТНОЕ ВЛИЧЕНЬЕ"
Взгляды мх встретились вдруг
И дрожь подступила до рук,
Глеза закрывались туманно
И мысли работали пянно
И все отступало от них
Как буд-то небыло других,
Он к ней подошол не спеша
И в танец повел ее кружа
И все сильнее ее прижимал
И руи нежно ей целовал
А она закрывала глаза
И обплетала его как лоза,
Сладко кружилась ее голова
А он шептал красивые слова,
Но оборвался песни звук
И прекратился танец рук,
Он наклонился до лица
И услышал мелодию сердца,
Он уста свои не сдержал
И страстно ее поцеловал
На прощанье взглянув еще раз
И ушол в далину ее глаз

Добавлено (24.09.2008, 09:08)
---------------------------------------------
а це нічого що я так багато пишу бо написали по одному але бачу що ніхто не пише то я за всіх
" ТУМАНЫ"
стоят туманы томные
туманы серые огромные
осели капельки тепла
на окна травы и тела

затуманилась дорога
стала жизнь совсем убога
сел туман на пути
непонять куда идти

заслонил туман глаза
не поможет и слеза
на душе залёг туман
серцем овладел дурман

окаяные сети слабости
завели нас до безпамяти
раступитесь туманы томные
серце не губите злобные

Добавлено (24.09.2008, 09:16)
---------------------------------------------

" ДЕРЕВНЯ"
солнце спит за тучами
туман стоит над кручами
светит раняя зоря
в поле мелькает силуэт косаря

кукарекает петух в шалаше
й хорошо от того на душе
по траве спадает росса
это всё деревенская краса

на ставку стоит вода тихая
плещит рыба в ней игривая
вроще поёт соловей
не колышет ветер ветвей

Добавлено (24.09.2008, 09:28)
---------------------------------------------

" ИВА"
когда то в очень давние часы
жила девица не писаной красы
много кто хотел её любить
но она с одним хотела быть
она ему себя всю подарила
и днём и ночью с ним бродила
но посмеялся он над ней
там где тихий бежит ручей
день и ночь она всё сидела
от тоски в ручей всё смотрела
белый свет ей стал не мил
й бросилась она в ручей где ил
серца стук поник и стих
й щебет птиц в тот час утих
солнце в тучи заслонилось
й множество слезинок покатилось
и уж под утро стихла не погода
а у ручья стояла вербочка без рода
мимо проходивший парень той
неузнав девицу любовалсь вербой
и сел он над ручьём под и вербой
а она положила на плечи ветви с тоской
и зарыдала тихо "соковой" слезой
шепча ему люблю зелёною листвой

Греховна ты, моя душа,
Тебя не чувствую порой,
Но чернотой твоей дыша
Я превращаю этот мир - в мой бой.

Бой за любовь - где нет любви,
Где черны вороны кружатся
Где я не чувствую земли,
Бой из греха, распутства, пьянства.

И мается моя рабыня,
Вся почернелая до дна,
А все равно ее гордыня
Не даст нажать курочек у виска.

Навіщо це робив?
Навіщо знущався наді мною?
Хотів сам собі довести,
Що можеш мати все що захочеш?
Але чому обрав саме мене?
Я ненавиджу тебе!

Я тобі довірилась,дурна,
Думала,що щирий ти зі мною.
Але ти лише грав,
Ти вів криваву війну зі мною.

Я тебе проклинаю,
І моє прокляття є страшне.
Я зітру тебе з лиця Землі.
Ти ніколи не знайдеш щастя,
Ні зі мною,ні з нею,ніде і ні з ким.

Що ж,ти мене знищив,
Але тепер я знищу тебе.
І після смерті своєї тебе не полишу,
Буду приходити в безсоння твоїх ночей.

Ти не зможеш жити на світі,
Бо у ньому залишусь я,хоч мене і не буде.
Мої очі будуть повсюди переслідувати тебе
І ти не зможеш мене забути.
Я залишусь солодко-гірким присмаком на твоїх губах,
Ти вічно пам'ятатимеш мої поцілунки.
Не зможеш забути мій щирий і наївний погляд.
І кожну ніч тебе губитеме цей спогад.

Ти не зможеш мене забути,
Ти проклятий мною,
Тою,котра востаннє повірила саме тобі,
Але все ж не знайшла в тобі спокою змучена душа.

Я відходжу в небуття,
Але я буду жахом твоїх снів,
І ти не зможеш заснути,
Я буду мучати й катувати тебе
І не знатиму спокути.

Ти прокидатимешся знову,
І знову не зможеш віч зімкнути,
Я нагадуватиму тобі про ті палкі почуття.
А можливо навпаки,
Ти прокинутись не зможеш,
І тоді я заберу тебе туди,
Де ти будеш віки вічні муки терпіти.
О так!Я хочу,щоб це все ти відчув.
Щоб так само мучалась твоя душа,
Щоб хоч на хвилину пережив всі ті страждання,
Що терпіла я.

Я проклинаю тебе!
І нехай твій світ і дім проклятим буде!
Я заберу тебе у пекло,
Де знущатись власноручно над тобою буду,
Я стерво,і я перетворю твоє життя у пекло,
А потім зловтішатись буду.
Такою вже зробило мене життя,

Будь ти проклятий,"мій милий",
Я вб'ю тебе,але ж саама за тобою піду.

Прокльони ті страшні,
Які людина в злості
Б’є, як злива, у вірші ,
І ламає душі кості.

Де було кохання , не буває зла,
І якщо ти дійсно любиш - побажай добра.

Від ненависті гіркої,
Ти випила гріха напій,
І страшні твої прокльони - то лиш спосіб,
Щоб сказить –«ти мій».

Нащо ж ти голосиш діво,
Знаєш, що не поцілує, більш ніколи мило.

Проклинаєш ти життя його,
Хочеш щоб , тобі скорився,
Та повір, його душа твого,
Серця, злого, не боїться.

Не тривож його душі гріха,
Бог йому , не ти- суддя !